Дуже часто у дітей з церебральним паралічем (ДЦП) виникають вторинні ускладнення. Чим вищий рівень GMFCS, тим більше вторинних проблем може виникати у дітей.
Сьогодні ми поговоримо про патологічні зміни, які можуть виникнути в кульшових суглобах.
Частота виникнення даних порушень залежить від рівня за класифікацією GMFCS
1 рівень – 0%
2 рівень – 15%
3 рівень – 41%
4 рівень – 69%
5 рівень – понад 90% (www.canchild.ca)
До найбільшої групи ризику належать діти 5 рівня з високою спастичністю, в результаті чого тіло дитини знаходиться в патологічному положенні й з часом це призводить не тільки до обмеження руху, але й до больових відчуттів.
Тому для запобігання даної ситуації важливим є раннє діагностування та моніторинг порушень в кульшових суглобах, щоб вчасно запобігти їх прогресуванню.
Діти, які мають 4-5 рівень за класифікацією GMFCS і не можуть сидіти без підтримки або ходити (навіть кілька кроків) з використанням допоміжних засобів повинні розпочати 24-годинну програму контролю постави якомога швидше (від народження), щоб запобігти виникненню патологічних змін в кульшових суглобах.
Отже, важливою є профілактика:
1. Рентгенологічне обстеження 1раз на 6-12 міс., в залежності від віку, прогресування, контролю індексу міграції, наявності болю тощо;
2. Правильне симетричне положення під час лежання, сидіння, стояння (правильне позиціювання 24/7), не тільки вдень, але й вночі;
3. Дотримання рухового режиму (зміни положення);
4. Застосування укладок з відведенням на нижні кінцівки та ортезів за потреби;
5. Вертикалізація з відведенням ніг 30°, щоб забезпечити стабільність в кульшових суглобах. Починати вертикалізацію не пізніше 1року від народження і не менше 1разу на день протягом 40-60хв.;
6. Під час сидіння у адаптованому кріслі колісному або спеціалізованому кріслі-повинна бути наявність абдуктора;
7. Забезпечити технічними засобами реабілітації відповідно до потреб та можливостей дитини:
– прогулянковий візок
– крісло колісне
– вертикалізатор
– ходунки
– спеціалізовані крісла для сидіння
– укладки
Ці всі засоби мають бути підібрані та адаптовані під антропометричні дані, функціональні можливості й особливості дитини.
Вибране втручання повинно мати міцну клінічну основу з урахуванням клінічного та функціонального стану дитини, її рівня болю, оцінки сну, відсотка міграції та довгострокового прогнозу, а також їх наслідків у соціальному та емоційному плані.
Пам’ятайте, що всі вище перераховані тактики менеджменту кульшових суглобів ефективніші ніж оперативне втручання!