Чути для майбутнього

08 December 2022

Завдяки слуховим апаратам, наданим ЮНІСЕФ, двійнята Аліса та Артем

зможуть якісніше навчатися та краще спілкуватися

 

«Школи-інтернату, в яку ходили мої діти (це спеціалізований заклад для дітей із вадами слуху в Запорізькій області), зараз уже немає — після влучання ракети від нього залишилася лише купа обгорілого каміння. Алісі й Артему у школі дуже подобалося. Це була якісна освіта, що задовольняла їхні індивідуальні потреби, у ній працювали чудові педагоги… Діти навчалися там протягом тижня, а на вихідні ми забирали їх додому», — розповідає Світлана Юр’єва, мама 9-річних двійнят. З Бердянська родина виїхала на початку війни.

Світлана згадує: «Вранці 24 лютого, щойно почули вибухи, відразу вирушили в інтернат за 150 кілометрів від Бердянська, де Аліса й Артем перебували в будні дні. Діти завжди були для нас пріоритетом. Наші життя присвячені їм. Вдалося відносно швидко втекти із зони найактивніших бомбувань. Ми виїжджали саме тією дорогою — «Дорогою життя» — через Токмак, якою зараз люди намагаються вибратися з окупації. 

©ЮНІСЕФ 40-річна Світлана Юр’єва разом із дітьми 9-річними Алісою та Артемом

Пів року жили поблизу Запоріжжя, де також часто лунала повітряна тривога та було чути звуки вибухів і бойових дій. Головне — нам вдалося захистити дітей і фізично, і психологічно. Коли звучала тривога, ми казали, що той, хто першим забіжить у підвал, отримає цукерку. Цукерок з’їдено було багато… Діти все розуміли. Ми пояснювали про війну, і новини вони читають в інтернеті… Але нам вдалося уникнути великого страху. У серпні ми вирішили переїхати на захід країни, де спокійніше, адже дітям потрібно вчитися, а нашу школу розбомбили. Та й навряд чи в Запоріжжі працювали б звичайні школи, не кажучи вже про школи для дітей із слабким слухом. До речі, діти самі знайшли в інтернеті фото своєї знищеної школи… Я сконтактувала зі спеціалізованою школою в Ужгороді, де дітям могли допомогти навчатися та розвиватися. Тепер діти ходять до цієї школи щодня. А ми живемо всією родиною у притулку центру,  більше спілкуємося, що дуже важливо для нашої родини».

«Порушення слуху Алісі й Артему діагностували в два роки і сім місяців.

Фахівці призначили корекцію за допомогою слухових апаратів, а також роботу

із сурдологом та іншими фахівцями. Ми  разом із педагогами

багато працюємо над розвитком дітей. І маємо чудові результати:

вони гарно вчаться, кмітливі, активні, веселі та комунікабельні,

незважаючи на особливості слуху та, як наслідок, мовлення»

«Школярі ростуть, і їхні потреби, передусім освітні, збільшуються. Апарати, які були в дітей дотепер, уже не відповідають вимогам часу та потребам Аліси й Артема. Свого часу, щоб їх купити (а це сотні тисяч гривень), ми збирали кошти де могли, це було дуже складно. Тепер же сталося те, про що ми навіть не мріяли: ЮНІСЕФ надав нам сучасні якісні слухові апарати. Мені порадили подати заявку, але я не очікувала, що так швидко ми отримаємо настільки хороші апарати. Для нас це безцінно!», — зізнається жінка.

Дефектологиня, заступниця директора Закарпатського реабілітаційного центру для дітей з інвалідністю «Дорога життя» Світлана Аніцева говорить: «Я познайомилася з цією родиною через ЮНІСЕФ як учасниця проєкту екстреного реагування на проблеми й запити внутрішньо переміщених осіб. Наше завдання — виявляти потреби родин із дітьми, які мають труднощі розвитку й особливі освітні потреби, та допомагати розв’язувати ці проблеми. Мама Аліси й Артема Світлана звернулася на гарячу лінію. Я прийняла цей дзвінок, і справи сім’ї з того моменту стали й моїми. Спершу йшлося передусім про житло, адже вдалося домовитися про те, що діти навчатимуться у спеціалізованій школі в Ужгороді. Нам вдалося розв’язати цю проблему: тепер сім’я живе у прихистку при центрі, а мама отримала тут роботу. Проєкт підтримав родину і в побуті. Важливо, що й до навчального закладу дітям не потрібно тепер далеко їздити та жити там, а родина мешкає разом. Ось який вдалий результат командної роботи у межах проєкту. Та була ще одна велика потреба — слухові апарати. Я щаслива, що вдалося допомогти з цим завдяки ЮНІСЕФ!».

©ЮНІСЕФ Світлана Юр’єва разом із дітьми вивчають слухові апарати

©ЮНІСЕФ Слуховий апарат в руках 9-річного Артема Юр’єва

«Тепер діти матимуть змогу краще чути цей світ, повноцінно спілкуватися з ним… І перш за все це навчання, адже це — про майбутнє! Подальшу працю, подальше життя визначає саме освіта. А як ми отримуємо знання, всю інформацію? Через слух, через спілкування! Завдяки цим апаратам діти зможуть якісно навчатися. Покращиться якість їхнього життя!», — підсумовує  Світлана Аніцева.

«Тут ми вже маємо життя, схоже на наше звичайне: без вибухів, блокпостів і світломаскування. А головне — з навчанням! Почуватися безпечніше, вільно отримувати інформацію, жити разом усією родиною, якісно комунікувати, зрештою, спілкуватися не через перекладача з жестової мови, а безпосередньо: з однолітками і у крамниці, куди діти зможуть нарешті піти самі — це все можливо буде завдяки кращому слуху і, як результат, вдосконаленому мовленню. Це — про здійснення їхніх мрій», — говорить мама двійнят і додає, що знає про ще одну дитячу мрію — почути шум моря в рідному Бердянську. 

Новітні слухові апарати дадуть дітям змогу не тільки чути базові, найгучніші звуки, а й отримувати через слух максимум інформації, що дуже важливо для їхньої безпеки. У перспективі діти будуть якісно комунікувати з оточенням, стануть самостійнішими.

Зараз родина вже планує візит до спеціаліста, який налаштує слухові апарати. Попереду адаптація, звикання до багатого світу звуків. І є всі шанси, що мрії Аліси та Артема здійсняться — вони краще чутимуть, а значить, зможуть розвивати мовлення, що допоможе насамперед у навчанні та спілкуванні. Тож життя дітей стане безпечнішим, яскравішим і сповненим нових вражень і знань — для щасливого майбутнього.

©ЮНІСЕФ

©ЮНІСЕФ

Починаючи з 24 лютого 2022 року 5870 дітей із складнощами розвитку в рамках проєкту ЮНІСЕФ у сімох областях на заході України вже отримали допомогу, зокрема асистивні технології: 185 колісних крісел та 204 слухових апарати, які вкрай необхідні для якісного життя та навчання.  

 

www.unicef.org

Пов’язані новини