“Коли діти мене обіймають – я тану”. Історія Максима Кривка, який став батьком для восьми прийомних дітей

“Найкращий момент батьківства – це коли діти мене обіймають. Тоді я тану. Попри те, що їм довелось пережити, вони вміють любити”, –  каже 31-річний Максим Кривко, батько восьми дітей, які виховуються у дитячому будинку сімейного типу (ДБСТ), створеному разом із дружиною Мариною.

Напередодні Дня батька, який в Україні відзначають 15 червня, розповідаємо історію родини Кривків, соціальні послуги яким надає Центр “Джерело”. Ми розпитали у батька, що стало поштовхом для створення ДБСТ, що було найважче, а що – найбільшою радістю, а також, що радить тим, хто думає про усиновлення, але вагається.

Про мотивацію та вибір

Зараз у родині Максима та Марини Кривків виховується восьмеро дітей: дві сімейні групи і один хлопчик на тимчасовому влаштуванні.

Перша сімейна група – це 16-річна Анна, яка саме готується до вступу у коледж, 13-річна Софія, 10-річний Діма і 8-річна Іванка. Їх Кривки взяли в прийомну сім’ю у 2022 році.

Друга сімейна група це 11-річна Василина, Назар та Віка, яким по 9 років. Крім того, на вихованні в родині є також 8-річний Роман.

Максим Кривко сам виріс у сім’ї, були діти з дитбудинків. Він – єдиний біологічний син, решта – прийомні.

“Спочатку батьки взяли 5-річну Ангеліну, якій зараз 22 роки, згодом до сім’ї приєдналась Мілана, далі Сашко і так утворилась прийомна родина. На той момент мені було 14 років, я вже був свідомий, тож старався всіляко допомагати батькам: бавився з дітьми, навчав букв, цифр, водив до школи, на гуртки. Звісно, перед тим батьки зі мною говорили і пояснювали важливість вибору, що в цих дітей було важке дитинство: їх кривдили, били і зараз потребують нашої любові. Я все прийняв, бо дуже хотів мати ще сестру чи брата”, – ділиться Максим.

З його слів, коли подорослішав, пішов у самостійне життя тієї великої родини і спільності не вистачало.

“Я вже тоді підсвідомо хотів, щоб в мене була велика родина. Бо знав, що це – найбільша цінність”, – додає він.

Про прийомне батьківство

Після одруження Максим і Марина пройшли відповідні курси, зустрічалися з психологами та батьками інших ДБСТ. Родина зважила всі “за” і “проти” – і врешті прийняла рішення.

Коли про своє бажання взяти прийомних батьків Максим повідомив батьків, ті не заперечували, але попросили ще раз добре подумати, мовляв, це велика відповідальність.

“Кожна людина в житті має робити те, що вміє найкраще. Я відчув, що моє покликання – це діти і я готовий їм віддавати найцінніше – час і любов. Я щасливий, коли бачу, як змінюються діти. Це – найбільша винагорода”, – веде Максим Кривко.

Перший рік був найскладніший – Максим називає його “битвою за розум і душу дітей”. Довелося долати глибокі травми, страхи, поведінкові виклики.

Про любов, турботу і будні

За час перебування дітей у родині Кривків було багато складних і радісних моментів. Спочатку у дітей була недовіра та істерика, адже ті не звикли до нормального життя, проте згодом їх поведінка почала змінюватись.

“Діти були складні, зазнавали побиття, злиднів, голоду, жебрацтва. Загалом розповідали жахливі речі. Усе, чого я хотів – це повернути їм дитинство. Показати, що можна тішитись, стрибати на батуті, їздити на велосипеді, відвідувати розважальні центри, відпочивати з сім’єю. Коли бачу, як вони сміються, розумію: живу недаремно”, – каже Максим Кривко.

У родині мама і тато стараються знаходити час для кожної дитини, хоча це складно. Якщо не завжди виходить, ввечері надолужують: бавляться ігри, діляться досягненнями, їздять в цікаві місця чи просто читають книги, як от Біблію.

Усіх дітей Максим та Марина вважають своїми, навіть якщо юридично це ще тимчасове влаштування. Батько каже, що його завдання зараз – не просто дати цим дітям любов і змоделювати родину, а навчити життя.

“Ми не знаємо, яким шляхом діти підуть, але стараємось усього навчити: куховарити, доглядати за собою, будувати стосунки. Ми постійно кажемо дітям, що ми їхня сім’я і завжди будемо поруч”, – каже він.

Батько зазначає, що хоч діти між собою інколи сваряться, проте не забувають дбати і захищати один про одного.

“Кровні зв’язки не головне. Важливий сімейний зв’язок. Чим він міцніший, тим легше дітям буде в житті. Наприклад, часто з дружиною розповідаємо дітям притчу про сім лозин: одна легко ламається, а сім – вже складно. Наші діти – це ті лозини. Разом вони сильніші”, – додав співрозмовник.

Єдина мрія багатодітного батька – щоб усі діти виросли щасливими, здобули освіту, створили власну сім’ю і не забували про них.

Про підтримку

Неабияку підтримку, за словами Максима Кривка, їхня родина отримує від філії соціальної роботи Центру соціальних послуг та реабілітації “Джерело”.

“Співпраця з Центром “Джерело” постійна. Це і психологічна допомога, і супровід дітей, робота з фахівцями з соціальної роботи. Також тут завжди допомагають вирішити не лише першочергові, а й другорядні питання, починаючи від візитів до лікарів і закінчуючи виготовленням документів”, – пояснює батько.

За словами фахівчині з соціальної роботи Центру “Джерело” Олени Коврижко, підтримка сім’ї Кривко триває від створення прийомної сім’ї в червні 2023 року. Згодом родина трансформувалась у ДБСТ. Діти деякий час працювали з психологами Центру, а також їх залучали до благодійних акцій, як от “Подаруй дитині свято”, роздачі пакунків від благодійних фондів, гуманітарної допомоги одягом.

Загалом, як додала Олена Коврижко, Центр “Джерело” працює із 33 сім’ями з числа прийомних та ДБСТ. Зокрема, супроводжують сім’ю від моменту створення до закриття, проводять оцінку потреб дітей, складають план соціального супроводження, консультують батьків та дітей з питань, які їх турбують: процес адаптації дитини, юридичні моменти, допомагають у підборі гуртків, таборів, пропонують розважальні та освітні заходи, проводять майстер-класи та організовують заходи для дітей, а також надають гуманітарну допомогу від благодійників, рекомендують участь у групах взаємопідтримки для батьків.

Про майбутнє

У планах Максима і Марини Кривко – взяти ще двох дітей і загалом виховувати десятьох.

“Мій страх – щоб ці діти не повторили долю своїх біологічних батьків. Я хочу показати, що можна жити інакше – з любов’ю, з надією, з гідністю”, – каже батько.

Для тих, хто замислюється про ДБСТ, Максим Кривко радить: не боятись,  а пробувати. Звернутись до Служби у справах дітей, а також пройти курси, навчання і діяти.

“Для мене найкращий момент батьківства – це коли діти мене обіймають. Тоді я тану. Найбільше мене вражає, що діти – сильні. Поміж те, що їм довелось пройти, а це біль, страх, злидні, збереглась здатність любити. Цю любов важливо підтримувати і примножувати”, – додав наостанок розмови батько восьми дітей з ДБСТ Максим Кривко.