Подарунок для Маргарити

Завдяки проєкту ЮНІСЕФ діти, які були вимушені покинули власну домівку,

зможуть отримати нові крісла колісні

Маргарита підходить до старшого брата Максима та міцно його обіймає. Тепер вона може зробити це самостійно, без маминої допомоги. Дівчинка напередодні отримала від ЮНІСЕФ нове крісло колісне й тепер вчиться на ньому пересуватися. 

Керівниця відділення фізичної реабілітації центру «Джерело» Анастасія Добриніна показує Маргариті та її мамі Альбіні, як правильно користуватися кріслом: рухатися по прямій, повертати, спускатися та підніматися на похилій поверхні, долати перешкоди тощо. В дівчинки добре виходить, і вона щиро усміхається.

До початку повномасштабної війни 11-річна Маргарита з братом та мамою жила в Рубіжному Луганської області. Після 24 лютого родина декілька днів залишалася в рідному місті, а згодом переїхала до Альбіниної мами в село.

«Ми хотіли виїхати одразу, але опинилися в пастці.

Із селом немає зручного сполучення.

Навколо ліс та поля», — розповідає Альбіна.

Вони постійно чули вибухи, часто спускалися вночі в підвал, майже не спали. «Ми пісні співали, книжки читали, я розповідала казки. Говорила дітям, що їхньому життю нічого не загрожує, будувала плани на майбутнє. Діти засинали, а я завжди була на сторожі», — ділиться спогадами жінка. Евакуюватися родина змогла лише через вісім місяців. 

©ЮНІСЕФ

Альбіна з дочкою Маргаритою

Ще до початку повномасштабної війни Альбіна через Управління соціального захисту замовила для своєї дитини нове крісло колісне. Втім, отримати його не встигла. «Ми взяли найлегший візок, який міг поміститися в багажник машини. Але для доньки він уже маленький, некомфортний. Їй важко на ньому пересуватися, — пояснює Альбіна. — Я попросила, якщо це можливо, активний візочок для дитини. Він нам потрібен усюди — у школі, вдома, на вулиці». А згодом, мірою зростання дитини, обладнання обов’язково потрібно буде змінювати.

Нове крісло колісне для Маргарити — це насамперед самостійність. Дівчинка зможе підійти до інших дітей, познайомитися з ними, а у школі без допомоги вийде до дошки. Їй не потрібно буде кликати маму, щоб пересуватися помешканням чи дістати з полиці улюблену книжку.

Вдома Рита навчалася у Кремінській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті, де перебувала в будні дні, а на вихідні мама забирала доньку додому. Зараз родина живе разом. Дівчинка дуже хоче знову ходити до школи, тож Альбіна сподівається знайти на новому місці інклюзивний заклад, у який донька в наступному році змогла б піти в п’ятий клас.

©ЮНІСЕФ

Фахівці центру «Джерело» спільно із ЮНІСЕФ допомагають дітям, родини яких перебувають у кризовому стані, отримати крісла колісні. «До нас за допомогою звертаються не лише місцеві діти з інвалідністю, які відвідують різні програми та заняття у центрі, а й внутрішньо переміщені родини», — говорить Анастасія Добриніна.

На початку повномасштабної війни у центрі «Джерело» жили родини з дітьми з інвалідністю, які були вимушені залишити рідні домівки. Багато батьків привезли дітей буквально на руках, оскільки крісла колісні та інші допоміжні засоби реабілітації не поміщалися в багажник автомобіля чи вагон потяга. «У перші тижні нам допомогли львівські родини, чиї діти вже відвідували програми «Джерела». Вони надали обладнання, яке мали вдома і з якого вже виросли їхні діти. Згодом розпочався наш проєкт із ЮНІСЕФ. Ми вже отримали від Дитячого фонду ООН більш як 185 крісел колісних для дітей із інвалідністю», — розповідає фахівчиня.

Навіть під час війни спеціалісти «Джерела» намагаються забезпечувати дітей необхідним обладнанням відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. У центрі, зокрема, є майстерня з ремонту крісел колісних та допоміжного обладнання. 

“Обов’язково робимо необхідні заміри, дивимося на функціональні можливості дитини та орієнтуємося на її потреби. Після замірів знаходимо крісло відповідних розмірів та подушку до нього”, — пояснює Анастасія Добриніна. 

©ЮНІСЕФ

Керівниця відділення фізичної реабілітації центру «Джерело» Анастасія Добриніна

“Разом із колегою Максимом Барбановим, який є техніком із адаптації,

налаштовуємо крісло колісне індивідуально для кожної дитини.

Коли дитина приходить — пробуємо та вчимося користуватися.

Обов’язково розповідаємо правила безпеки.

Потім даємо користуватися у “природних” умовах — вдома, у школі, на вулиці”

“Разом із колегою Максимом Барбановим, який є техніком із адаптації, налаштовуємо крісло колісне індивідуально для кожної дитини. Коли дитина приходить — пробуємо та вчимося користуватися. Обов’язково розповідаємо правила безпеки. Потім даємо користуватися у “природних” умовах — вдома, у школі, на вулиці”