«Це не просто карусель, звідси я можу дістати до неба»

У Львові створили інклюзивний Парк розваг та відкриттів для дітей з інвалідністю. Він – унікальний. Всі елементи дитячого майданчика продумані до найменших деталей. Для батьків  – це фактично єдиний безпечний, доступний, цікавий і пізнавальний простір, де їхні особливі діти можуть погойдатися та повеселитися. Створило його за власний кошт подружжя американців Едді та Тетяна. Вони переконані, що всі діти, без винятку, мають право на веселощі, а особливо – в час війни.

«Мій син усміхається»

Данилко любить гойдатися у мами на руках. Йому три, і він обожнює веселощі. Нещодавно хлопчик тільки навчився тримати голову, сидіти у спеціалізованому кріслі  і стояти у вертикалізаторі. Одразу після народження у нього стався крововилив у мозок, він рік прожив у лікарняній палаті, переніс понад двадцять операцій. Зараз Данилко проходить численні реабілітації і відвідує Центр “Джерело”.

На Сихові, де вони часто бувають з мамою, немає дитячих майданчиків, де б він міг погратися і відчути смак дитинства. Тут, на подвір’ї «Джерела» у Львові, на вулиці Червоної калини», 86А, з’явилося таке місце. Він радісно гойдається, кружляє на своєму візку, і усміхається, малюючи руками у повітрі метеликів.

Раніше у дворі була стара ігрова зона для дітей з інвалідністю, але її повністю оновили, добудували і облаштували за новим проєктом, який спеціально розробили та втілили Едді та Тетяна.

“Хочемо запалити у дітях іскру!”

Майданчик для дітей з інвалідністю повністю огороджений, прикрашений жовто-блакитними патріотичними прапорцями. Нагорі видніється вивіска «The Bridge of life», на ній зображені дітлахи, які тримають український та американський прапори. Це назва сімейної фундації, яку заснували у США Едді та Тетяна. У цей майданчик подружжя вклало всю свою винахідливість.

Парк розваг та відкриттів поділений на дві зони – для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та дітей з розладами спектру аутизму. Тут все продумано до найменших дрібниць.

На майданчику вистелили спеціальне гумове покриття, всі елементи конструкцій безпечні, без виступів та загострень, а каруселі – без підвищень, доступні для візочків. Більше того, різні ігрові локації облаштовані так, щоб викликати у дітей усмішку, зацікавленість та захоплення.

У першій зоні – діти, які мають порушення опорно-рухового апарату, можуть безпечно покататися на гойдалці. Їх фіксують у високих кріселках з допомогою спеціальних пасків безпеки.

Поряд можна покататися на круговій каруселі. При цьому діток важливо розвертати обличчям до парку, а не до центру самої каруселі, щоб дітлахи могли бачити всі фарби життя і красу навколо, наголошує Едді.

Фото: Роман Балук

Крім каруселей тут розташовані сенсорні локації для зорового контакту, щоб викликати у дітей певні асоціації, а також звукові панелі, де можна почути звуки різних інструментів. Також можна погратися кольоровими гумовими іграшками, які викличуть усмішку навіть у дорослих.

У цій зоні також є великі “гойдалки-човники” під накриттям, де дітлахи можуть кататися у своїх візочках.

Фото: Роман Балук

Для юних художників на майданчику встановлені спеціальні дошки для малювання, вони виготовлені з тривкого матеріалу. Також є стіл з кінетичним піском, аби розвивати дрібну моторику рук.

У другій зоні – для дітей з розладами спектру аутизму – увагу одразу привертає гойдалка зі штучної трави. Вона вміщує шість дітей і має спеціальні захисні елементи на ланцюгах, аби дітвора не могла собі защемити пальчики між металевими кріпленнями. Такі захисні елементи насправді не є дорогими, і повинні бути на всіх гойдалках з ланцюгами, наголошує Едді.

В цій зоні також є окремі стенди з цілями для метання кілець. Ці кільця плетені з тканини, абсолютно гнучкі і повністю безпечні, адже пластмасові відбивалися би від стенду і могли би травмувати дітей. До кожної деталі творці парку підходили дуже ретельно та уважно. Ще один стенд призначений для кидання у корзини спеціальних мішечків із піском. Тут ви не побачите пластмасових чи твердих м’ячів, які могли би влучити у дітей.

Фото: Роман Балук

Центральна гірка виготовлена за унікальною технологією – всі дерев’яні конструктивні елементи обтесані, не містять виступів чи задир, гвинтики у них великі, повністю безпечні. Дерев’яні перекладини запроєктовані на такій відстані, щоби діти не могли пропхати голову чи застрягти. На цій вежі є гірка-спуск, але якщо дитина вирішить не з’їжджати, то без проблем зможе безпечно спуститися широкими сходами донизу.

Під головною вежею є м’яка гойдалка на кріпленнях, своєрідне “гніздечко” для відпочинку. А одразу поряд – розміщена секція для руху з перешкодами. Всі конуси, перекладини є пластмасовими – вони дуже легкі, їх спеціально розробили Едді та Тетяна.

Також діти можуть пройти чи проїхати на візочках через спеціальний тунель – відкрити для себе інший вимір відчуттів.

На майданчику є невелике футбольне поле. А поряд, в затінку дерев, розташована палатка, яка розкладається у гойдалку. Вона може витримати кількох дітей. Тут дітвора може відпочити, перевести подих та розслабитися.

У парку для дітей з інвалідністю зібрані різні види розваг, аби “запалити у дітях іскру”. Так каже Едді, який створював цей майданчик, щоби відкрити для них світ каруселей, подарувати радість, на яку вони безперечно заслуговують, незважаючи на свої особливості.

“Продав компанію, щоб допомагати дітям”

Едді та Таня об’їздили понад 30 країн. У різних куточках вони втілювали проєкти для розвитку дітей та їхнього щасливого дитинства. Особливість сімейної фундації у тому, що 99% коштів на всі проєкти подружжя скеровує з власної кишені. Як їм вдалося закумулювати кошти? Едді керував понад 30 років мультинаціональною компанією, яку вирішив продати і надалі присвятити себе дітям. Кошти з продажу цієї компанії чоловік витрачає на дітей у кризових ситуаціях, які постраждали через війну, природні стихійні лиха чи опинилися на вулиці.

24 лютого 2022 року, коли росія напала на Україну, Едді з дружиною вилетіли у Колорадо, зібрали теплі речі і вирішили підтримувати українських дітей у час війни.

“Ми отримали дуже багато запитів на допомогу, і долучилися до різних проєктів гуманітарної допомоги госпіталям, українським захисникам і бойовим медикам. На жаль, багато інтернаціональних громадських організацій залишили Україну,  також чимало українських ГО припинили діяльність, тому ми частково зайняли цю нішу”, – розповідає Едді.

Тоді у їхньому житті з’явилося “Джерело”. Саме тут вони прийняли для себе виклик – створити перший у місті інклюзивний майданчик для дітей з інвалідністю, і разом з тим закликати владу будувати нові безпечні та доступні майданчики.

“Ми були вражені, що двері Центру відкриті для дітей, які шукали безпеки і допомоги. Ми вирішили долучитися. Раніше тут був старий майданчик з поганою покрівлею. Спершу нас попросили поремонтувати покриття, замінити старі гумові плити. Ми відповіли: “We do it!” Але тоді зрозуміли, що цього замало і взялися будувати майданчик, аби відволікти дітей від війни та розрухи”, – розповідає про проєкт Едді.

Подружжя провело багато зустрічей з працівниками, батьками та вихованцями Центру “Джерело”, дослухалося до їхніх побажань. Коли ж виникали певні питання при проєктуванні, Едді та Таня радилися і консультувалися з експертами з різних країн. Враховували, зокрема, безпечну відстань від каруселі до перекладин, навантаження на качелі і накриття. Вони наголошують, що такі майданчики є критично важливими для суспільства, та особливо – в час війни.

“Унікальна річ цього парку – це діти, які будуть сюди приходити, – наголошує Едді. – Я ніколи не кажу, що є діти з аутизмом чи з церебральним паралічем, насамперед вони – діти, які вже потім мають якісь свої особливості розвитку. Але є речі, на які треба зважити, коли будуєш для них майданчик. По-перше, це має бути безпечно. По-друге, це має бути весело. А, по-третє, це має бути відкриття для них – щоби дитина зацікавилася питаннями: що, коли, як, чому? Бо саме ці питання задають маленькі діти, які починають пізнавати світ. Нам потрібно лиш запалити в них цю іскру”, – ділиться Едді.

Благодійники сподіваються, що парк розваг стане новим місцем дозвілля для дітей з інвалідністю та їхніх батьків, а посадовці у свою чергу зрозуміють, наскільки важливими сьогодні є безпечні та доступні майданчики.

“Багато майданчиків, які були спроєктовані та збудовані нещодавно, і на які витратили чимало грошей, насправді не є цілком безпечними. До прикладу, я б не дав своїй дитині там бавитися. Але це не тому, що були погані наміри чи погані люди їх проєктували, це тому, що вони не знали, як правильно, – пояснює Едді. – У 1970-х роках в Америці було 200 тисяч дітей, які травмувалися на дитячих майданчиках, але мами сказали: ”Досить!”, пішли до уряду і почали вимагати змін. І на федеральному, і на місцевому рівні прийняли багато революційних правил щодо будівництва дитячих майданчиків”.

Коли Україна переможе, такі інклюзивні майданчики будуть потрібні по всій країні. Тому важливо зробити їх безпечними, доступними, і це не завжди означає “дуже дорого”, переконані Едді та Таня.

“Нам треба зробити у великих містах ці майданчики настільки інклюзивними, наскільки це можливо. Також у кожному місті на майданчику має мати каруселька для колісних крісел”, – наголошує Едді.

І коли він ще раз показує на цей парк розваг для дітей з інвалідністю, він додає: “Це не просто каруселі… Всі діти думають, що вони літають, коли катаються на качельках. “Ось, я літаю, я можу дістати до неба”. Так вони відволікаються від реальності, і поринають у світ, де їм радісно, тепло і безпечно”.

Матеріал підготувала

Христина Гоголь