Інклюзія, що надихає. Як у Львові застосовують допоміжні технології для дітей з особливими освітніми потребами

Завдяки айтрекерам, що надав фонд ЮНІСЕФ, діти з особливими потребами – семирічний Богдан та восьмирічний Назар із Червонограда – навчаються у школі, висловлюють свої думки та спілкуються з однолітками

На Львівщині у спеціальних закладах освіти навчається 2169 дітей, а на інклюзивному навчанні у закладах освіти – 4003 дітей, що у порівнянні з 2016 роком у 22 рази більше. Спілкуватись і навчатись не лише словами, а й жестами,  малюнками діти можуть завдяки спеціальним пристроям чи високотехнологічним засобам, які генерують мовлення, допомагають дітям показувати й визначити потреби. Одні з них – EYE-tracer та Boardmaker. Про те, які ще є можливості інклюзії в освітніх закладах Львова, області та цілої України минулого тижня говорили під час круглого столу «Розмови про майбутнє. Допоміжні комунікативні технології для дітей з особливими освітніми потребами». Подію організували Центр «Джерело» у  партнерстві з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Рятівний айтрекер

Два роки тому фонд ООН (ЮНІСЕФ) та Центр «Джерело» розпочали партнерський проєкт зі створення інклюзивної освітньої екосистеми через надання допоміжних технологій. Завдяки цьому проєкту, п’ятеро дітей, які не можуть вербально говорити, почали навчатися та спілкуватися з однолітками саме з допомогою айтрекерів.

Одними з перших, хто почав використовувати айтрекери, став восьмирічний Денис та семирічний Богдан із Червонограда. В обох дітей – комплексні порушення розвитку, через що вони самостійно не пересуваються і не розмовляють. Тепер, завдяки високотехнологічному обладнанню, хлопці висловлюють свої думки й почуття, спілкуються з рідними та однокласниками, водячи поглядом по екрану.

Як зазначила мама другокласника Дениса – Наталія Камінська, у школу син ходить залюбки й повністю залучений у навчальний процес: відповідає на питання, виконує завдання, бере участь на уроці.

«Дениско отримує кайф, що його чують. Він може сам озвучити, що йому подобається, пише словосполучення і речення, запитує і відповідає. Наприклад, може відкрити Ютуб і знайти мультик, який до вподоби, а ще – освоїв Вайбер, де переписується зі мною чи однокласниками», – розповідає мама Дениса та додає, що з айтрекером син також навчається у школі програмування і вже показує гарні результати.

Так само задоволена айтрекером, адже помічає успіхи у спілкуванні та навчанні сина Іванка Сидор – мама першокласника Богдана. За її словами, без цього пристрою раніше їй було важко зрозуміти сина і знати, що він хоче. Зараз усе змінилось.

Допомагають навчатись у школі хлопцям асистенти вчителів. Віра Талдика, яка вже другий рік працює із Дениском, пригадує їхнє перше знайомство: «Коли ми знайомились з Дениском, він мені сказав: «Я веселий, кмітливий хлопчик», – каже вона і додає, що талант дитини щоразу розвивається і зараз у другокласника чимало дипломів на конкурсах та олімпіадах.

Загалом рівний доступ для дітей з особливими освітніми потребами Червоноградський ліцей №2 забезпечує уже шостий рік. У семи класах ліцею навчаються 10 дітей з особливими освітніми потребами.

Модель успішної екосистеми

За словами спеціалістки з освітніх програм регіонального офісу ЮНІСЕФ у країнах Європи та Середньої Азії Нори Шабані, втілення глобальної стратегії інклюзії та безбар’єрності дітей з особливими потребами проводилось у час повномасштабного вторгнення. Але, не зважаючи на тривоги, небезпеки, ідею із застосуванням і поширенням допоміжних технологій не лише не зупинили, а вона почала набирати обертів.

«Ми хочемо бачити таких дітей у школах та закладах освіти. Відповідно до проведеного нами дослідження щодо країн, економіка яких розвивається, результати не дуже втішні – лише одна дитина з 10 має доступ до звичайного навчання. Допоміжні технології мають розвиватись і підбиратись індивідуально. Завдяки співпраці із центром «Джерело» бачимо позитивні результати – діти з важкими захворюваннями мають можливість брати участь в освітньому процесі, і це тішить», – каже учасниця круглого столу.

Так само індивідуально підбирають і дітей, які працюватимуть з айтрекерами. За словами координаторки освітніх програм ЮНІСЕФ Олесі Гладушиної, надважливою є підтримка та бажання самих батьків, чиї діти навчатимуться в інклюзивних класах і працюватимуть з айтрекерами.

«Чимало наших програм спрямовані на те, щоб допомагати дітям. Тим паче – дітям з особливими освітніми потребами. Ми щоразу працюємо над посиленням роботи у садках та школах, адже наша мета – створити екосистему, яка допомагає дітям з комплексними порушеннями бути залученими в освітній процес. Для цього обрали дві області – Київську і Львівську. Надаючи айтрекери та проводячи навчання асистентів та батьків, отримали модель успішної екосистеми», – зазначила Олеся Гладушина.

Як наголосила заступниця міністра освіти та науки України Євгенія Смірнова, інклюзивна освіта – це про рівні можливості доступу для кожного і в суспільстві вже не має бути упередженого ставлення до дітей з особливими потребами.

«В інклюзивній та спеціальній освіті багато що зроблено, але ми не маємо зупинятись, а нарощувати потенціал, аби кожна дитина в країні не залишилась без освіти. Щодо стратегії інклюзивної освіти на 2023-2030 роки, то МОН пройшло узгодження між усіма центральними органами влади й на черзі – схвалення Кабміну. Також створена група щодо концепції трансформації спеціальної освіти», – поділилась успіхами та планами Євгенія Смірнова.

Радниця-уповноважена Президента України з питань захисту прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук під час круглого столу наголосила, що важливим на сьогодні є ставлення соціуму.

«Часто можна почути: «ми робимо для таких дітей», «ми закуповуємо для таких дітей». Освіта доступна для всіх і не потрібно дітей розділяти. Це неприпустимо», – веде вона.

Надважливими також залишаються питання вибору школи, де широко застосовані інклюзивні підходи, тобто школу чи ліцей має обирати сама дитина або її батьки, а також важливими є технологічні апарати, які допомагають дитині вчитись, швидше розуміти й комфортно почуватись.

Логопед Центру «Джерело» Тамара Колодій, яка працює з дітьми від 4 до 18 років, використовує для роботи різні засоби комунікації. Загалом, за її словами, усі засоби альтернативної та додаткової комунікації можна поділити на чотири групи. Перша: зоровий контакт, міміка, рухи тіла і вирази обличчя. Друга: символічні та реалістичні предмети. Третя група: фотографії, зображення і піктограми. Четверта: спеціальні високотехнологічні засоби. Воєдино вони дають результат.

Директорка Центру «Джерело» Зореслава Люльчак під час свого виступу зазначила, що для команди така робота над допоміжними технологіями була викликом, але, маючи перед собою ціль – залучити якомога більшу кількість дітей до інклюзивного навчання, гідно її продовжує.

«Кожна дитина має мати сім’ю і навчатись рівноцінно з усіма іншими. Зараз помітна позитивна тенденція, адже кількість дітей на інклюзивному навчанні збільшується, а кількість дітей, які заходять на соціальні послуги, зменшується», – зазначила Зореслава Люльчак.

Фахівці центру «Джерело» проводять новий набір, тож невдовзі ще кілька дітей з інвалідністю отримають шанс вчитися та розповідати про свої думки й емоції.