Не мовчіть, вам є кому розповісти. Як у Львові допомагають захиститись від домашнього насильства

Домашнє насильство, незалежно від того чи це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне, не має виправдання. Звернутись по допомогу можна у філію по запобіганню та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі Центру «Джерело».

Тисячі нових та повторних викликів

Жінка середнього віку тривалий час потерпає від фізичного насильства та дій старшого рідного брата, з яким вони мешкають у спільній квартирі…

Бабуся, яка свого часу продала власну квартиру і допомогла купити іншу для свого племінника, й тепер опинилась на вулиці, ночувала у під’їзді, бо той її просто вигнав із хати. 

Мама двох дітей зазнавала постійного фізичного, економічного та сексуального насильства від чоловіка, з яким прожила у шлюбі 18 років…

Це лише одні з багатьох інших викликів та історій щодо вчинення домашнього насильства, які надходять на Гарячу лінію філії по запобіганню та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі Центру «Джерело». Фахівці філії не лише допомогли декого з них прилаштувати у притулок, знайти роботу, а й скерували за потрібною юридичною і правовою допомогою, та вкотре наголошують: якщо зазнали домашнього насильства – не мовчіть, вам є кому розповісти й від кого отримати допомогу!

За словами керівниці філії із запобігання та протидії домашньому насильству Тетяни Федорчак, у 2023 році мобільна бригада філії отримала від поліції близько 3000 звернень щодо домашнього насильства. Це стосується як нових, так і повторних викликів, адже є випадки, коли до однієї сім’ї від постраждалих, сусідів чи просто небайдужих надходить до 10 викликів.

«При філії із запобігання та протидії домашньому насильству діє відділ мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статті. У тісній співпраці з поліцією від них максимально швидко отримуємо всі виклики, що стосувалися домашнього насильства, і відразу на них реагуємо для надання кваліфікованої допомоги й швидкого екстреного консультування», – пояснює Тетяна Федорчак.

З її слів, найчастіше звернення надходять від самих жінок, які стали постраждалими від домашнього насильства, небайдужих громадян, сусідів чи перехожих. У 80% насильство стосується жінок з дітьми та жінок похилого віку, менше – проти чоловіків, вік яких – передпенсійний чи пенсійний. Здебільшого вони потерпають від своїх дітей, родичів чи співмешканців.

Насильство в родині – не лише фізичне

Часто вважають, що домашнє насильство – це лише про побої та сварки.  Насправді є різні види небезпечної поведінки: психологічне, фізичне, економічне та сексуальне домашнє насильство. Усі ці різновиди мають спільні ознаки: системність і періодичність.

«Погрози, маніпуляції, приниження, ображання честі й гідності людини, лайки є психологічним насильством. Оскільки часто люди не надто звертають на це увагу, думаючи, що так є у багатьох сім’ях чи все тимчасове, безкарність кривдника плавно переростає у фізичне насильство, тобто побої. Економічне насильство виникає тоді, коли власники квартири можуть виганяти батьків, близьких чи дружин або жінки є економічно залежними від своїх чоловіків, особливо у період декретної відпустки, коли не працюють і доглядають за дітьми. Та коли жінка уже перебуває у безпеці, з нею працює психолог, з’ясовується, що проти неї було застосовано ще й сексуальне насильство. Такого поняття, як «це твій сімейний обов’язок» або «бо я так хочу» – немає. Це неприпустимо», – веде далі керівниця.

У Львові при філії із запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі Центру «Джерело» діє гаряча лінія із протидії домашньому насильству – 0 800 307 305, де фахівці нададуть всю необхідну кваліфіковану консультацію, а при потребі – психологічну підтримку. Проте, якщо ситуація кризова, то безпеку в Україні може забезпечити поліція, тому відразу варто дзвонити на номер 102, де вказати про прояви домашнього насильства, але не загальними фразами, на кшталт, «чоловік дебоширить», а конкретніше – що сталось, хто кривдник, наскільки особа постраждала і чи присутні при тому діти.

Якщо, виїхавши на виклик, психолог чи фахівець із соціальної роботи мобільної бригади помічають, що постраждалі потребують допомоги соціальних служб чи допомоги служби у справах дітей, або це кризова ситуація і їм небезпечно залишатись у спільному помешканні з кривдником, постраждалим можуть запропонувати місце у притулку чи кризовій кімнаті, що діють при філії центру «Джерело». Також фахівці можуть надати психологічну підтримку і консультування, медичну допомогу, наприклад, довізши при потребі до лікарні, допомогти із пошуком роботи, адже співпрацюють із центрами зайнятості, чи пошуком помешкання та запропонувати правову і юридичну допомогу. Останню надає Львівський місцевий центр надання правової допомоги, де безплатно можна отримати послуги адвоката і задоволення інтересів у суді.

«Домашнє насильство – це системний процес, з якого важко вийти. Робота з психологом є важливим і важким етапом, адже людям доводиться копирсатись у собі, усвідомлювати, що тривалий час вони жили в насильстві й певною мірою в тому, що сталось, винні і вони також. Але через певні обставини того не помічали, й все призвело до страждань», – додає вона.

Як вплинула війна?

З початком повномасштабного вторгнення не так збільшилась кількість самих випадків домашнього насильства, як те, хто став заявником чи кривдником.

За словами Тетяни Федорчак, під час війни сильно загострились кути проблем. Зокрема, з’явились виклики до родин, де військовослужбовець прийшов у відпустку, мав травматичний досвід на передовій і через те, що його начебто не розуміють найрідніші, виникають конфліктні ситуації. Чимало викликів стосуються дій мешканців ВПО, про що часто повідомляють сусіди чи близькі.

Співрозмовниця зауважила, що зараз набагато активніше на бійки та сварки реагують 20-30 річні, які не бояться викликати поліцію чи втрутитись у ситуацію. А ось люди середнього чи старшого віку прояви домашнього насильства частіше ігнорують, аніж на них реагують, звісно, якщо це не стосується дітей. Цілком ймовірно, як наголошує Тетяна Федорчак, у свідомості людей поважного віку досі залишаються стереотипні думки, що поліція – це каральний орган, а соціальні служби – це лише розмови чи вилучення дітей із родин.

«Я раджу постраждалим, а також небайдужим не терпіти, не мовчати та не толерувати того, що до вас чи тих, хто поруч, чиниться насильство. Важливо не боятись звертатись по допомогу до фахівців, усвідомити, що повертатись назад у такі родини небезпечно і шукати вихід. Він завжди є», – додала керівниця філії по запобіганню та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі центру «Джерело» Тетяна Федорчак.

Телефонувати на гарячу лінію мобільної бригади філії центру «Джерело» за номером 0 800 307 305 можна у робочі дні з 09:00 до 18:00 години, навіть анонімно.

За посиланнями ви знайдете інформаційні пам’ятки, розроблені Національною соціальною сервісною службою України, про те, що робити та як протидіяти насильству вдома, що таке сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, та як діяти, якщо вас дискримінують за ознакою статі

• Інформаційна пам’ятка щодо запобігання та протидії домашньому насильству
• Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. Все, що треба знати про СНПК 
• Інформаційна пам’ятка щодо запобігання випадкам дискримінації за ознакою статі