“Вони вчать нас людяності”. Медсестра Центру “Джерело” про те, як допомагає дітям та молоді з інвалідністю

Напередодні Дня медичного працівника, що відзначають в останню неділю липня, знайомимо вас з нашою колегою – медсестрою Центру “Джерело” Наталією Лущ і разом ділимося її історією – про те, що надихає та додає сил працювати з дітьми та молоддю з інвалідністю.

Ось уже 16 років Наталя Лущ працює старшою медичною сестрою у “Джерелі”. Щоранку вона приймає дітей, які відвідують групи денного догляду, оглядає стан здоров’я, при потребі надає долікарську медичну допомогу та контролює, аби були виконані всі санітарні норми у групах.

До того, як перейти у Центр “Джерело” Наталя упродовж восьми років (із перервою на декретну відпустку) працювала медсестрою у педіатричному відділенні міської дитячої лікарні, що на вул. Орлика.

Доєднатись до “Джерела” медикині запропонувала знайома. Відгукнулась на пропозицію жінка майже відразу. Тим паче мешкаючи за містом, добиратися на роботу на Сихів їй було набагато легше. Тож, після успішного проходження співбесіди Наталя почала працювати.

“Робота у “Джерелі” мене не страшила. Як медик я розумію, що в будь-якої людини можуть бути проблеми зі здоров’ям. Наприклад, колись на епілепсію хворіла моя мама, зараз випадки епілепсії мало не щодня трапляються у деяких джерельних дітей. Наші вихованці такі ж як і ми, просто для спілкування їм потрібна допомога фахівців чи обладнання. Коли кожен житиме за таким принципом – сприйматиме дітей з інвалідністю такими ж як решта, світ стане добрішим”, – каже Наталя Лущ.

Попри інші специфіку роботи й надання медичної допомоги, жінка не шкодує, що почала працювати саме тут. Не скаржиться вона і на втому, а навпаки підкреслює, що діти та молодь з інвалідністю додають їй сил і вчать людяності.

“Вважаю, що моя робота – це служіння дітям. Коли тільки прийшла на роботу в Центр “Джерело”, мене вразила інша сторона буття. Я зрозуміла, що діти та молодь з інвалідністю нас вчать людяності. Усі вони добрі, з відкритим серцем і їхня щирість вражає. Ці діти не вміють бути підступними і дволикими. Вони такі, які є, тому усьому кожен з нас має вчитись саме в них. Вони – наші вчителі людяності. Завжди стараюсь поставити себе на місце джерельної дитини, подумати, що вона зараз відчуває, чого хоче, що задумала. І в голові виринають підказки – випити прохолодної води, побути на свіжому повітрі, обіймів. Найкращий лік, бонус і щастя для мене – це коли дитина усміхнена і задоволена. Коли це бачу, значить, все роблю правильно”, – веде співрозмовниця.

Щодня на роботу медсестра приходить у спеціальному медичному костюмі з милим принтом у ведмедики, стетоскопи й пігулки. Каже, обирає спецодяг, аби діти знали, як виглядає медик і розпізнавали лікарів з-поміж інших професій. Через те, діти й молодь з інвалідністю, які відвідують “Джерело”, не лише не бояться медсестри Наталії Лущ, а навпаки – бачачи її, стараються підійти та пригорнутись. Крім того, радо проходять в неї огляди, виконують призначення, а за потреби й маніпуляції.

Основна робота медсестри Наталі полягає у ранковому прийомі дітей, складанні меню, наданні долікарської медичної допомоги, а також частому контакті з батьками, донесенні інформації про санітарні вимоги та сам контроль за епідеміологічною ситуацією у групі.

Діти, які повинні приймати ліки щодня, а той кілька разів на день, перебувають під контролем медперсоналу Центру “Джерело”.

“Діти хворіють не лише взимку, а й влітку. Звісно, у них є свої сімейні лікарі. Тут у Центрі вони можуть отримати лише домедичну допомогу, але у разі хвороби, інфекційного чи вірусного захворювання когось у групі ми повинні реагувати на ситуацію. Якщо у дітей застуда чи нежить, то щоб розірвати ймовірний ланцюжок, просимо батьків не привозити їх у Центр. Нехай краще перехворіє одна дитина, ніж ціла група”, – розповідає далі Наталя.

Хоч зазвичай із дітьми медсестра комунікує через вихователів, у медичний кабінет, що розташований на другому поверсі Центру “Джерело” на Сихові, полюбляють приходити й самі діти та молодь. Одні – поміряти тиск, інші поговорити та розповісти, що болить. Якщо діти мобільні, сідають у м’яке крісло. Якщо на кріслі колісному – зручно розташовуються біля робочого стола. Як каже медсестра, зазвичай у медпункт діти чи молодь звертаються з подряпинами на руках, із болями голови чи зуба, поганим самопочуттям. Це виглядає як прийом у сімейного лікаря, лише без декларації. За день таких пацієнтів може бути від 5 до 10.

Загалом, медсестра обслуговує 120 дітей  та молодих осіб з усіх шести відділень денного догляду Центру “Джерело”, що розташовані у районах Львова. При тому, усіх їх Наталя Лущ знає поіменно. Каже, що кожного з них вдається запам’ятовувати ще під час первинної зустрічі. Далі їхня дружба триває роками.

“Усі джерелята для мене стали сім’єю. Можу з гордістю сказати, що я працюю у дружньому робочому колективі”, – додала вона.

Крім надання допомоги дітям та молоді з інвалідністю, Наталія Лущ також проводить навчання на курсах долікарської та домедичної допомоги для асистентів дитини і доглядальників. Усе задля того, аби ті, хто не є медичними працівниками, але працюють із дітьми з інвалідністю, уміли та знали як допомогти у тій чи іншій ситуації (судомні напади, незначні кровотечі, потрапляння стороннього тіла у дихальні шляхи тощо) до приїзду карети швидкої медичної допомоги.