“Люди для людей”. До Дня працівника соціальної сфери Центр “Джерело” провів масштабний соціальний форум

Соціальний форум “Люди для людей. Розвиваємо громаду, у якій хочеться жити і куди хочеться повертатися” у Львові зібрав близько 400 учасників – працівників соціальної сфери міста та представників громадських організацій. Подію організували Центр соціальних послуг “Джерело” та Львівська міська рада. 

Захід провели з нагоди Дня працівника соціальної сфери, який щороку в Україні відзначають у першу неділю листопада. Мета форуму – привернути увагу до важливості роботи соціальних фахівців, разом з тим сприяти створенню та розвитку громад, де жителі можуть отримати весь спектр соціальних послуг, у тому числі психосоціальну підтримку. Якщо у громаді буде достатньо якісних соціальних послуг, тоді в неї точно будуть повертатися люди, зокрема ті, хто був змушений виїхати з України за кордон. Тільки за умови ефективної взаємодії усіх органів на кожному з рівнів можна досягти мети.

Під час форуму відбулися три панельні дискусії. У першому обговоренні на тему “Формуємо спроможність та стійкість громади через розвиток соціальної сфери” участь взяли директорка департаменту гуманітарної політики ЛМР Валентина Бартошик, директор Карітас-Львів УГКЦ о. Андрій Сенейко та керівник Центру соціальної підтримки осіб з числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування та внутрішньо переміщених осіб Володимир Головатий.

Зі слів отця Андрія, у перші дні повномасштабної війни тисячі людей потребували допомоги й Захід України відгукнувся чи не найбільше. Люди об’єдналися і, як наголосила Валентина Бартошик, саме ця згуртованість дозволила легше подолати кризові ситуації та об’єднала. Та все ж сьогодні маємо не менше викликів. Як і здобутків.

“Усі розуміємо, що зараз зростає кількість людей з інвалідністю, та й  показники домашнього насильства не падають. Крім того, хоч не так масово, але надалі до нас приїжджають ВПО, саме населення старіє. Говорячи про підтримку і допомогу, у більшості людей відразу виринає питання про гроші, зокрема виплати. Так, це важливо, але для Львова у пріоритеті є підтримка самих людей, повернення їхньої спроможності”, – підкреслила Валентина Бартошик. 

Як зазначив Володимир Головатий, питання заселення людей, які з початку повномасштабної війни прибували евакуаційними потягами чи іншим чином із прифронтових зон, було першочерговим. Прихистком для багатьох переселенців стали модульні містечка. Так, за 2,5 роки війни у прихистках надали 24 тисячі послуг. Проте найбільший виклик на країну чекає попереду і він настане тоді, коли люди почнуть повертатися з-за кордону, до своїх домівок. До цього громадам треба готуватися вже.

Під час другої дискусії “Досвід війни. Соціальні послуги як фактор об’єднання громади” модераторка обговорення, національна консультантка ЮНІСЕФ з розвитку соціальних послуг Ірина Єременко зазначила, що ми усі повинні бути життєстійкими. А для своєї спроможності об’єднана громада має бути наповнена цілісними людьми.

“Щоб люди були сильними, їм потрібна допомога. Робочим інструментом соціального працівника є його особистість, думки, емоції, а також слово соціального працівника”, – переконана модераторка.

Керівниця програм із захисту дітей регіонального офісу ЮНІСЕФ Світлана Стельмах, яка у соціальній роботі понад 10 років, вважає, що праця соціальних працівників хоч не настільки видима, проте дуже важлива.

“Ви є оборонцями другої лінії фронту: бороните тих, хто не може це зробити самостійно, додаєте наснаги тим, хто зневірився, втратив шанс на життя. Ви є очима і руками тих, хто не може самостійно це робити”, – наголосила під час панельної дискусії Світлана Стельмах.

Найвразливішими категоріями, з її слів, є діти та люди похилого віку, та перші все ж у пріоритеті. Потрібно активно працювати над розвитком і захистом дітей, інвестувати у них, дбати про право кожної дитини на зростання, освіту, безпеку, інакше не матимемо майбутнього.

Хоч соціальні працівники навчились бути гнучкими, активно реагувати на удари долі,  надавати гуманітарну допомогу, тобто задовольняти базові потреби, все ж не варто забувати про послуги. Їх, як ніколи, маємо розвивати.

Координаторка з впровадження цифрових інструментів у громадах програми EGAP Фонду Східна Європа Софія Сакалош під час панельної дискусії наголосила на важливості диджиталізації й цифровізації та використанні їх у послугах для людей.

Соціальна педагогиня Міжнародного Благодійного Фонду СОС Дитячі містечка Україна Олена Жереб’ятєва під час обговорення поділилась власною історією війни та залучення до соціальної сфери. Зокрема, вона розповіла, як у 2014 році втікала від обстрілів з Луганська. Спочатку думала, що їде на тиждень-два, але разом з дітьми додому більше так і не повернулася. Психологічну та соціальну допомогу жінці зі сім’єю надали у фонді СОС Дитячі містечка Україна, згодом вона сама почала працювати з іншими – тими, кому так само як і їй, потрібна була допомога. Зі слів жінки, починаючи з 2022 року Фонд надав підтримку близько 20 тис. людей. 

Під час третьої панелі під назвою “Міжвідомча взаємодія на рівні громади. Сильні та слабкі сторони. Покращення та синергія в інтересах людини” одним з учасників був голова депутатської комісії з охорони здоров’я та соціального захисту ЛМР Валерій Веремчук. Він зазначив, що сьогодні соціальні працівники виконують важливу місію. 

“У Львові активно працює приклад екосистеми людяності Unbroken, допомога військовим, ВПО, супровід сімей у складних життєвих обставинах, тож коли є взаєморозуміння, підтримка різних структур та організацій, працювати легше”, – додав депутат.

Зі слів директорки Центру соціальних послуг та реабілітації “Джерело” Зореслави Люльчак, установа як надавач соціальних послуг давно взаємодіє і з охороною здоров’я, і освітою, і управлінням у справах дітей тощо.

“Наші працівники як супергерої, адже повинні знати всіх, хто потребує, кожного бездомного, самотнього. Але справді тісніша співпраця могла б стати у пригоді для надання превентивних заходів, аби сім’я не потрапила у ще більшу скруту. Наприклад, активніше можуть долучатись до роботи вчителі у школах, лікарі в лікарнях, адже вони набагато краще знають, що коїться в їхніх установах. Нам самим не просто. Ми посередники, які мають вирішити завдання з кількома зірочками. Лише після актуальної оцінки потреб громади ми можемо перейти з ручного у більш планове реагування”, – зазначила Зореслава Люльчак.

Партнером Центру “Джерело” у напрямку роботи з альтернативними формами сімейного виховання є Служба у справах дітей. Зі слів її керівника Володимира Фридрака, на сьогодні 40% дітей, яких вилучають із сім’ї, повертають у родини назад. І це гарні показники.

“Ми можемо багато проблем вирішити. спілкуючись, домовляючись, зустрічаючись. Нас рятує наша гнучкість”, – зазначив управлінець.

У межах форуму учасники також обговорили спроможність та стійкість громади завдяки системі соціальних послуг, співпрацю з неурядовим сектором щодо посилення системи соціальних послуг, виклики в соціальній сфері, зумовлені війною й масовим переселенням. Також говорили про те, наскільки важливий фактор об’єднання громади у час війни, чи готова команда Центру “Джерело” до змін і як вона турбується про людей.