Не лише нагодувати. У Львові обговорили проблему бездомності та рішення, які планують невдовзі реалізувати

Не лише нагодувати та надати нічліг, а й ресоціалізувати. Скласти чіткий список організацій, які допомагають безпритульним людям у Львівській громаді та зазначити, хто чим займається. А також відкрити у кожному районі міста центри денного і нічного перебування, осередки чи спільноти, де бездомні особи могли б отримувати всю необхідну допомогу. Такі пропозиції звучали під час дискусії «Безпритульність у місті: виклики, шляхи допомоги та роль громади», яку 7 лютого організував Центр соціальних послуг “Джерело” спільно з громадськими організаціями, що допомагають бездомним жителям.

Допомога важлива від кожного, тож треба спільні дії 

Сьогодні в Україні точної статистики по стану бездомності немає, та через війну і зниження рівня життя, кількість тих, хто опинився у складних життєвих обставинах і без житла, зростає. А отже, у місті потрібен чіткий алгоритм дій. Це можливо зробити лише шляхом взаємодії влади, соціальних служб, громадських організацій, медицини, поліції. Інше питання – чи допомоги хочуть самі бездомні.

“Центр “Джерело” – єдине місце у Львові, де безпритульні можуть залишитись на ніч. Люди звертаються самі або наші фахівці проводять соціальне патрулювання. Робота не проста, бо щодня соціальні працівники забезпечують бездомних людей харчуванням, надають притулок у нічліжці. Рук не вистачає, тому є зацікавленість, аби до нас йшли на роботу. Водночас далеко не завжди самі безпритульні хочуть від нас допомоги, тим більше їхати в притулок. Та й працівники не можуть силоміць забрати людину з вулиці, тому виникають нюанси”, – каже керівниця Центру соціальних послуг та реабілітації “Джерело” Зореслава Люльчак. 

Більшість тих, хто опинився на вулиці й не має власного житла, рано чи пізно стають залежними. Відповідно до статистичних даних, якщо людина живе на вулиці понад п’ять років, їй важко вийти зі стану бездомності. Тож важливими є перші кроки та своєчасність допомоги. Насамперед людям треба стимул, мотивація, відчуття безпеки. Якщо в Америці чи деяких країнах Європи відповідно до державних програм безпритульним допомагають із житлом, то в Україні, на жаль, такого немає. На часі хіба що посилення допомоги.

У нічному притулку, що на вул. Кирилівській, є 50 ліжок і в зимовий період це постійна заповненість. Тож перед Центром “Джерело” стоїть питання не лише розширення ліжкомісць, а й доступності, адже все частіше до прихистку потрапляють люди похилого віку, ті, хто має інвалідність і пересувається на милицях чи кріслах колісних.

За словами Сергія Канюки, засновника благодійного фонду “Там, де живе надія”, який упродовж семи років щоп’ятниці у Сихівському районі годує людей, що потребують, така філія соціальної роботи з бездомними людьми, як є на вул. Кирилівській, у місті повинна бути не одна, а як мінімум у кожному районі Львова.

“Хотів би звернути увагу місцевої влади та чиновників на філію, що на Кирилівській. Це місце, де допомагають безпритульним і дають можливість їм поїсти, побути в теплі, переночувати. Але таких філій потрібно більше, наприклад, у кожному районі”, – зазначив Сергій Канюка.

За його словами, їхній фонд годує людей лише на Сихові, але ті, хто у потребі приходять і з модульного містечка, і з інших районів. Часто їм потрібно більше, ніж тільки їжа. 

“Із Сихова у січні “автобус турботи” возив людей у філію на Кирилівську, перед тим в “Оселю” у Винниках, але хотілося б, щоб таких місць було більше і вони розростались”, – додав він.

Наталія Саноцька, яка є директоркою ГО “Спільнота взаємодопомоги “Оселя”, що працює з бездомними понад 20 років і надає їм увесь комплекс допомоги – від роздачі їжі до санітарно-гігієнічних послуг і медичної допомоги, також зазначила, що повинна бути консолідація, оптимізація та чіткий список організацій, які допомагають бездомним людям та у потребі, зокрема годують, надають прихистки. При тому важливо, аби безпритульних не лише годували, а й соціалізували, зокрема залучали до різних робіт.

“Людей у потребі є дуже багато і тих, хто приходить їсти, ставатиме все більше. Ми можемо їх годувати рік-два, але не увесь час. Людей треба гуртувати, залучати до роботи, інакше вони не зможуть інтегруватись в суспільство, не навчаться давати собі раду. Для цього потрібно створювати осередки й спільноти взаємодопомоги, шукати роботу та організовувати побут та життя”, – зазначила Наталія Саноцька і додала, що з їхньої спільноти 16 людей, які пройшли ресоціалізацію, сьогодні захищають країну.

Як наголосила учасниця дискусії, у безпритульних багато недовіри, агресії, з ними важко і складно працювати. Часто навіть у холод вони відмовляються покидати місце на вулиці і кудись їхати, бо це порушує їхній простір і змушує до змін. Як діяти – делікатна справа і силоміць завезти їх кудись – не найкращий вихід. Треба шукати причини, побачити в людині індивідуальність. Інакше, безпритульний повернеться на вулицю.

На питання: як можна допомогти безпритульним особам і змінити ситуацію, щоб люди погоджувались на допомогу і не втікали з прихистків, отець Олег Жаровський відповів, що рішенням може стати спільнота.

“Причиною безпритульності є не так пияцтво чи втрата житла, як втрата соціальних навичок. Людина втрачається як соціальний організм і в результаті опиняється все глибше на дні. Але люди потребують спільноти, щоб разом зустріти Різдво, Великдень, інші свята, тому лише в спільноті можна знайти рішення”, – впевнений отець.

Проте не всі бездомні готові ресоціалізуватися, змінювати життя і тим паче йти працювати. Неодноразово з такими випадками стикались у Спільноті святого Егідія у Львові, що роздає їжу бездомним і нужденним у місті вже понад 20 років. За словами координаторки Спільноти Іванни Синицької, людей можуть підтримувати, годувати, надавати базову підтримку, але змін насамперед повинні захотіти вони самі.

“Коли стикнулись з питанням бездомних, то були розчаровані, бо люди не хочуть працювати. Досить часто серед причин чому люди опиняються на вулиці є психологічні чинники. Наприклад, у Спільноті Егідія є один чоловік, якому ми допомогли винайняти житло, але він все одно не хоче йти працювати. Йому краще жебракувати, і нічого з тим не вдієш”, – каже Іванна Синицька.

Певні проблеми можуть виникати із тими безпритульними, які не мають документів. Тоді їм важче надати медичну чи іншу допомогу.

Заступниця начальника відділу моніторингу надання медичних послуг управління охорони здоров’я ЛМР Ірина Коренькова під час дискусії зазначила, що періодично у Львові проводять Тижні здоров’я, де людей не лише обстежують, а й пропонують послуги, надають медичну допомогу, допомагають укласти декларації з лікарями, бо без неї сьогодні отримати безоплатну меддопомогу неможливо. Винятком є хіба що ургентна допомога.

Віталій Іванов, який є засновником благодійного фонду “Корпорація добрих справ”, що вже 13 років займається систематичним годуванням людей у потребі та надає притулок, зазначив, що також стикався з випадками, що частина людей, які до них звертались, не мали ні паспорта, ні ідентифікаційного коду і тим паче укладеної декларації з лікарем. Тож на дискусії запропонував, аби місто напрацювало алгоритм дій і в таких випадках. 

Сергій Канюка додав, що у Львові для такої категорії можна було б сформувати бодай одну локацію, куди скеровували б і перенаправляли людей, які звернулись по медичну допомогу чи інші потреби. Наприклад, це могла б бути одна поліклініка чи центр.

Як влада може ініціювати покращення

За словами директорки департаменту гуманітарної політики ЛМР Валентини Бартошик, важливим рішенням для міста та громади з погляду координації дій та зусиль в зимовий період для допомоги бездомним особам є прийняте у січні на засіданні виконкому міськради рішення “Про посилення взаємодії при наданні допомоги та соціальних послуг особам, які проживають або перебувають на вулиці, у зимовий період”. 

“Перед нами постало багато нових викликів, тож має бути чітка координація різних структур: поліції, медиків, служб, громадськості. У рамках програми “З турботою про кожного” вже другий рік курсує автобус турботи. Також у місті проводять посилені патрулювання, – зазначила Валентина Бартошик. – Говорячи сьогодні про бездомність, не завжди йдеться про людей, які не мають житла. Структури, які працюють у Львові пропонують підтримку і сервіси також для тих, хто має певні труднощі і перебуває у складних життєвих ситуаціях”.

Про те, що процес варто оптимізувати й спільно напрацювати алгоритм дій щодо роботи з тими, хто опинився в складних життєвих ситуаціях, зазначив депутат Львівської міської ради, голова комісії охорони здоров’я та соціального захисту Валерій Веремчук. З його слів, соціальна сфера одна з важливих у місті, на це виділяють достатньо коштів. Наприклад, на цей рік виділили майже 204 млн грн, і в цьому контексті йдеться про 191 тисячу отримувачів пільг і послуг соціального захисту. 

Разом з тим Сергій Канюка наголосив, що, крім спільноти “Оселя” та філії на вул. Кирилівській, у Львові активно діють ще багато інших християнських і соціальних осередків, які також закривають потреби по безпритульних людях.

“Дуже хотілося б, щоб у місті про них теж чули і їх підтримували. Наразі все робимо своїми силами”, – додав він.

Представники від депутатського корпусу, які були присутні на дискусії, зазначили, що планують напрацювати спільний документ, аби підтримку у місті отримали всі організації та центри, які залучені до роботи із бездомними.

“Дякую, що гостро показали стан справ. Це гарна нагода почати вирішувати проблеми. Місто має обов’язок і ресурси щодо підтримки усіх, хто займається темою безпритульних людей. Наше завдання – створити у місті робочу групу з усіх фракцій, виконавчих органів та дотичних організацій та напрацювати програму, яка має знайти правильний вихід і методи підтримки. Зможемо закривати потреби, щоб ви не закрились”, – зазначив депутат міської ради Віталій Троць.