“Майже не реагував на світ довкола”. Історія перемоги маленького Тимура

Ірина та Дмитро з нетерпінням чекали на появу свого первістка й шукали безпечне місце для життя. Війна змусила їх покинути рідний Харків, і так вони опинилися в Кременчуці, де народився їхній син Тимур. Та радість батьківства швидко змінилася тривогою: перші місяці життя хлопчика були сповнені випробувань — реанімація та складний діагноз.

“Коли Тимурчик народився, ми були в розпачі”, — пригадує Ірина, мама хлопчика. “Ми не знали, що робити, як допомогти своїй дитині. Лікарі говорили про серйозні проблеми, але ніхто не міг нам пояснити, як з цим жити”.

Батьки зверталися до різних фахівців, але пошуки допомоги були важкими та безрезультатними. “Коли наш син народився, ми не знали, як правильно його годувати, як вкладати спати, як допомогти йому розвиватися”, — розповідає жінка. ​​”От у тебе маленька дитина, яку треба розвивати, але ти не знаєш, до кого звернутися, де шукати підтримки. І це якесь замкнене коло: ти ходиш від лікаря до лікаря, а час втрачається”.

Родина їздила на консультації до Києва, де Тимуру призначили лікування. “Ми довго лежали у стаціонарі, підбирали ліки, — каже Ірина. — Але медикаменти лише пригальмовували розвиток. І що далі? Дитина просто лежить, а ти не знаєш, як її розвивати”.

Багато лікарів радили сім’ї чекати до трьох років, мовляв, тоді буде видно, як розвиватиметься дитина. Але чекати, не знаючи, що робити, було надто важко.

“Перший рік ми перебували в стані пошуку — підтримки, виходу… Точніше, навіть не виходу, а шляху як нам взагалі це робити. Куди йти, з ким спілкуватися, за якою методологією починати працювати з Тимуром”, — розповідає мама хлопчика.

Переломним моментом стала розмова зі знайомою, яка розповіла про підтримку фахівців, до яких вона водила свою дитину на заняття. “Вона каже: ти приходь, не бійся. Я кажу: ну, в мене ж дитина навіть голову не тримає, що вона може робити? А вона мені: ти приходь, познайомишся з Катериною Борисівною, вона класна, не бійся”, — згадує Ірина.

Так родина вперше зустрілася з командою раннього втручання. “Я пам’ятаю лише посмішку Катерини Борисівни. Такої любові, турботи, захоплення батьками я не відчувала взагалі ніде. Я зрозуміла, що цій людині можна довірити свою дитину. Важливо не тільки, який фахівець, а і його ставлення до дитини”, — зазначає мама Тимура.

Коли родині запропонували долучитися до програми раннього втручання, батьки трохи вагалися, адже це було новим досвідом і для самих спеціалістів. “Але я зрозуміла, що головне — бажання допомогти. Ми будемо навчатися разом, і це не погано. Адже є досвід, є щире бажання підтримати, і це найцінніше”.

Команда, що вела родину, зокрема реабілітолог та логопед, здійснювали домашні візити, зустрічались із сім’єю на прогулянці, в природному середовищі – там, де дитина почувалася комфортно та безпечно, і допомагали батькам ставати впевненішими у питаннях розвитку своєї дитини.  Домашня атмосфера сприяла навчанню Тимура, а фахівці разом із батьками могли спостерігати за його поведінкою та розробляти розвиткові стратегії взаємодії з хлопчиком. 

“Перші місяці Тимурчик майже не реагував на зовнішні подразники, не тримав голівку та мав проблеми з харчуванням”, — розповідає логопединя Ольга Андрєєва. “Завдяки  сімейному плану, розробленому для Тимурчика та його родини, ми змогли допомогти йому зробити значний прогрес”.

Фахівці також навчали батьків через повсякденні справи — годування, правильне тримання на руках, ігри, аби підтримувати розвиток Тимура та покращувати його навички. “Нам було дуже важливо показати, що допомога дитині — це не лише спеціальні вправи, а й кожен звичний момент догляду”, — додає реабілітологиня Катерина Логвінова. 

Разом з тим, завдяки прогулянкам всієї сім’ї Тимур у комфортно організованому положенні міг роздивлятися усе навколо, також вдалося до процесу розвитку хлопчика залучити дідуся і бабусю. “Батьки особливо цінують практичні поради, які легко застосовувати щодня”, – додає реабілітологиня.

Послуга раннього втручання змінила не тільки життя Тимура, а й підхід фахівців до роботи. Після проходження навчання з послуги раннього втручання вони почали більше уваги приділяти роботі з родиною в цілому, а не лише з дитиною. Запроваджено нові методи, які допомагають батькам краще розуміти свою дитину та її потреби. “Ми хотіли, щоб батьки відчули себе впевнено та могли самостійно допомагати своїй дитині”, — зазначає Катерина.

Завдяки зустрічам із фахівцями Тимур навчився підіймати голову, реагувати на звуки та спілкуватися. Але важливі зміни відбулися не тільки з ним, а й у самій родині.

“Я б сказав, що більше спокою додалося в нашому житті”, — каже Дмитро, тато Тимура.

Підтримка спеціалістів допомогла не лише розвитку дитини, а й психологічному стану батьків. “Я стала спокійніша. І це дуже важливо, –  говорить Ірина. – Я зрозуміла, що в мене є підтримка, що я не одна. І це найголовніше, що може з тобою статися — що є фахівці, до яких ти можеш звернутися з будь-яким питанням”.

Родина отримала не тільки відповіді на важливі питання догляду за Тимуром, а й цінні поради щодо виховання. “У плані виховання у нас збігаються бачення. Підхід фахівців мене дуже влаштовує. Це важливо, бо не треба себе ламати чи підлаштовуватися під щось нове. Вони бачать так само як і я, і це дає відчуття впевненості”, — додає мама хлопця.

Підхід раннього втручання ґрунтується на кількох важливих принципах. Сімейноцентрованість означає, що фахівці працюють не лише з дитиною, а й з батьками, допомагаючи їм краще розуміти та підтримувати свою дитину. Робота у природному середовищі передбачає  зустрічі з сімʼєю вдома, у звичній атмосфері, де дитина почувається комфортно. А трансдисциплінарний підхід об’єднує знання спеціалістів з різних сфер, щоб комплексно допомагати родинам.

Навчання команди з Кременчука, а також інших фахівців з різних регіонів України відбулося в межах реалізації проєкту “Посилення системи інтегрованих соціальних послуг для дітей з інвалідністю та тих, хто знаходиться під загрозою, разом із їхніми сімʼями”. Завдяки цьому спеціалісти змогли опанувати нові методи роботи з дітьми з труднощами розвитку та їхніми родинами.

Це не тільки допомогло Тимуру та його родині, а й стало поштовхом для розвитку подібних послуг у місті. Завдяки цьому більше дітей з труднощами розвитку зможуть отримати своєчасну та якісну допомогу, а їхні батьки — підтримку та віру у свої сили.

Ця історія — лише один приклад того, як рання допомога може змінити життя дитини та її родини. Раннє втручання сприяє своєчасному розвитку дитини, запобігає виникненню вторинних порушень і допомагає батькам прийняти труднощі у розвитку своєї дитини та навчитися з ними жити. Для фахівців це можливість працювати на випередження та бачити результати своєї роботи.

Навіть після завершення послуги раннього втручання фахівці не залишають родини сам на сам. Вони допомагають батькам зробити такі кроки — підготуватися до садочка або груп денного догляду. Окрім цього, родина отримує необхідні знання та навички, щоб самостійно підтримувати розвиток своєї дитини й надалі.