“Ми не самі в цій ситуації”: історія Микити та його мами з Дніпра

Прогрес дитини та впевненість батьків — це результат спільної праці. 

Микита разом із мамою Катериною мешкає в Дніпрі. Хлопчику майже 4 роки, він із задоволенням грається машинками, проводить час на дитячому майданчику та любить годувати тварин біля місцевої церкви. Звичайне дитинство. 

Проте Катерину непокоїло, що Микита не розмовляв та не міг висловити свої потреби, а в складних ситуаціях реагував криком, агресією або повною відмовою від взаємодії з іншими дітьми. «Я бачила, що з моєю дитиною щось не так, хвилювалась, що його ніхто не зможе зрозуміти», — ділиться мама.

Восени 2024 року мама Микити звернулася до команди раннього втручання Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Довіра» в Дніпрі. Відтоді Микита та Катерина отримують послугу раннього втручання, в основі якої лежить співпраця з сім’єю, командна робота та фокус на розвитку функціональних навичок дитини,  які допоможуть їй бути самостійною та активно залученою в щоденні активності.

До складу команди раннього втручання центру “Довіра” входить логопед, практичний психолог, дефектолог і лікар-невролог. А ключовим фахівцем сім’ї було визначено логопеда, який звернув увагу на важливе — Микита зберігає інтерес до взаємодії та контакту з іншими. Саме ця сильна сторона дитини і стала початком позитивного діалогу з мамою, яка відчувала себе доволі невпевнено та розгублено. 

Фахівці зустрічалися з Микитою та його мамою не лише в центрі, а й на дитячому майданчику, проводили домашні візити та спостерігали за щоденним життям сім’ї. Це дало можливість краще зрозуміти, як налагодити комунікацію дитини в щоденних ситуаціях, визначити труднощі, які виникають в щоденних рутинах, а також побачити сильні сторони сім’ї.

Першою ціллю стало вживання слова “дай”, коли Микита заходив на кухню й вказував пальцем на бажаний предмет. Уже за чотири місяці він міг сформулювати фразу “дай води”. Далі працювали над складнішими словами, як-от “яблуко”, які Микита часто скорочував. Тож фахівці запропонували мамі ігрові стратегії для заохочення до вживання повних назв. Найефективнішим у цьому процесі виявилося використання улюблених іграшок у взаємодії з членами родини. Таким чином Микита зміг висловлювати свої бажання: показувати та озвучувати те, що хоче саме він.

Наступним стало формування навички Микити користування туалетом, бо це було важливо для мами, одним з її пріоритетів для роботи. Фахівець команди розповідає: “Ми з мамою почали з побудови графіка відвідування туалету. Не всі спроби були успішними, але добре спрацювало заохочення улюбленим смаколиком.”

Важливою частиною роботи стала підтримка мами. «Наша головна мета — підтримати сім’ю, бо саме вона є опорою для дитини», — підкреслює ключовий фахівець. Завдяки спільній роботі Катерина отримала знання та впевненість у власних діях, а також інформацію про користь додаткової діагностики, зокрема перевірки слуху Микити та його сенсорної чутливості.

Зміни не змусили на себе чекати. Микита почав висловлювати свої бажання,  взаємодіяти з іншими дітьми, у нього з’явилися перші друзі. «Зараз я бачу, що він може дружити, домовлятися — і це найголовніше. Мені стало легше. Тепер я знаю, як реагувати на його поведінку, і бачу, що ми не самі в цій ситуації», — каже Катерина. А далі мама продовжує: «Микита сам ходить на горщик, менше плаче, більше обіймається».

Психолог з команди раннього втручання зазначає: «Прогрес Микити — це результат спільної праці. Ми не працюємо з дитиною окремо від сім’ї, ми працюємо разом». І додає: “Наш підхід до роботи змінився після навчання нашої команди: ми зрозуміли, наскільки важливо зосереджуватися не лише на потребах дитини, а й на підтримці батьків і налагодженні ефективної взаємодії з ними”.

Сьогодні робота з сім’єю триває. Команда раннього втручання підтримує Микиту та його маму у збагаченні словникового запасу, а також сприяє розвитку навичок спілкування, домовленостей та гри з іншими дітьми. Наступним кроком є супровід сім’ї в переході до дитячого садочка. 

Завдання фахівців — не просто ситуативно скорегувати небажані прояви поведінки дитини, а й допомогти сім’ї зміцнити свій батьківський потенціал та компетенції задля зменшення тривожності дорослих та підвищення їхньої впевненості, — а це точно покращить якість життя і дитини, і її сім’ї.

Команда раннього втручання з Центру соціальної підтримки дітей та сімей “Довіра” у місті Дніпро пройшла навчання в межах проєкту “Посилення системи інтегрованих соціальних послуг для дітей із інвалідністю та тих, хто знаходиться під загрозою, разом із їхніми сімʼями, для Кращого Догляду за кожною дитиною” і наразі отримує супервізійну підтримку від команди тренерів проєкту.

Історія підготовлена в межах проєкту, що реалізується ЮНІСЕФ, разом із Львівським центром соціальних послуг “Джерело”, за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW.